КРАЩИЙ ЧАС ДЛЯ ЖИТТЯ ВЖЕ НАСТАВ!

Якщо ви зустрінете Наталку Коганкову на вулиці, ніколи не здогадаєтеся, що ця дівчина пережила рак. Красива, яскрава, стильна та впевнена в собі! Її неможливо не помітити — вона притягує погляд, нею хочеться милуватися, з нею хочеться спілкуватися.

— Наталю, скажи, ти такою була завжди чи стала після хвороби? Взагалі є різниця між тобою До і Після?

— (Сліпуче усміхаючись). Щось залишилося незмінним, а щось змінилося кардинально! Раніше в моєму житті все було спокійно, стабільно та безпечно: у мене була сім'я — коханий чоловік та дочка. Я займалася цікавою справою — дизайном інтер'єрів. Фактично сама вигадала і створила наш будинок за містом, де ми жили. Навіть коли дізналася про зраду чоловіка — з’ясувалося, що він має дитину від іншої жінки — у моєму житті нічого особливо не змінилося, він усіляко давав зрозуміти, що все добре, на наших стосунках та сім'ї це ніяк не позначиться.

Звичайно, для мене це було велике потрясіння та шок! Я тиждень була у ступорі, ні з ким не розмовляла, нічого не могла робити. Але поступово життя увійшло до звичної колії. А через рік я дізналася, що маю агресивну форму раку молочної залози Her2neu зі швидкою прогресією.
Стало взагалі не до страждань — пухлина була досить велика, треба було терміново робити операцію!

— Як ти обирала лікаря та клініку? Чи не було спокуси використати альтернативну медицину, щоб обійтися без цих «жахів» — операції, променевої, хімії?

— Ооо, знайомі пропонували всяке, — усміхається Наталя у відповідь. — І до бабок, і до травників, і соду, а ще молитися і каятися. Я все читала, вивчала. Але ці методи мали вигляд сумнівний та «печерний». Дуже багато корисної інформації я знайшла на американських сайтах, і довіра до офіційної медицини була 100%!

Оскільки ми мешкали за містом, першою лікарнею став обласний онкодиспансер. Там мене обстежили, поставили діагноз, розписали схему лікування — операція, променева, хімія.

Родич, який лікувався у приватній клініці, порекомендував отримати другу думку в інших лікарнях, щоб знати про всі можливості та варіанти лікування.

Так ми побували у всіх приватних клініках. Мені скрізь пропонували ту саму схему, це заспокоїло, що ми на правильному шляху. Тільки в LISOD мені запропонували спочатку пройти хіміотерапію, щоб зменшити пухлину і наступна операція була менш травматичною. А ще мене вразив їхній хірург Андрій Володимирович Жигулін — професіоналізмом та непідробною турботою та увагою. Я довірилася йому та залишилася в LISOD.

Все, більше я нічого не шукала, не думала, не боялася і не сумнівалася. Навіть про хворобу нічого не читала та не вникала — робила те, що говорили лікарі. А треба віддати належне – вони завжди діяли «на випередження». Запобігали побічним ефектам, давали ліки і в лікарні, і додому. Тримали під контролем показники крові, давали наперед ліки для підняття лейкоцитів. Постійно контролювали стан серця — один із препаратів хімії був дуже кардіотоксичним, і у мене розвинулася серцева недостатність.

Та що казати — з усіх можливих побічних дій я мала ВСІ і по максимуму! Але, незважаючи на це, всі курси хіміотерапії проходили чітко за графіком – дату мені не перенесли жодного разу!

Я багато думала про майбутню операцію. Це було єдине, у що я серйозно вникала. Почитала та подивилася на досвід інших жінок. І вирішила превентивно видалити другу залозу. Не шкодувати, не чіплятися за орган, а підстрахуватися, щоб мінімізувати ризик рецидиву або другого раку. Я трималася спокійно і розважливо, але вдруге всю красу лікування я б пройти не змогла! В останній момент наважилася прибрати навіть соски, бо прочитала про частий рецидив у цю зону.

Мені зробили досить складну операцію — двосторонню мастектомію з одномоментною реконструкцією, видалили 12 лімфовузлів. То була перша така операція в Україні! З Ізраїлю прилетів відомий лікар Майкл Шефлан, і разом із Андрієм Жигуліним вони мене прооперували.

Після операції мені дали шість тижнів на відновлення та відпочинок, а потім за графіком мала бути променева терапія. І тут не обійшлося без «квесту»: через велику кількість видалених лімфовузлів у мене абсолютно не працювала рука! Під час опромінення цю руку треба піднімати і заводити за голову, щоб не постраждали легені, а я нею взагалі поворушити не могла… Довелося терміново розпочинати гімнастику, масаж і розробляти руку. Було дуже складно, боляче, але ми впоралися — і променеву терапію розпочали вчасно.

Наташа розповідає це все якось спокійно-буденно, без надриву, сліз та страждань. А я дивлюся на неї вже з неприхованим здивуванням та захопленням. Навіть не віриться, що ця тендітна мила дівчина говорить про боротьбу з раком.

— Наталю, як ти це все пережила? Невже ти не мала зривів, сліз, депресій? У тебе не було страху та істерик? Адже це РАК, смертельна хвороба!

— Ти знаєш, я відразу повірила лікарям і просто робила все, що вони мені говорили, не накручуючи і не нагнітаючи себе. Депресія? Так, була депресія, — сміється Наталка, — один раз, півтора тижні. Після операції, коли була настільки слабка, що не могла нічого сама робити, почувала себе безпорадною та марною. Мені було страшно, ось тоді у мене були сльози, безсоння та депресія за повною програмою! Але потім потроху відновилася, зміцніла, сіла за кермо (я багато років сама їжджу за кермом і не уявляю себе без автомобіля), і життя почало йти на лад. Щойно відріс перший їжачок волосся, — пофарбувалась в блонд, червона помада, і потім на променеву терапію та герцептин їздила до лікарні вже сама!

Знаєш, я настільки довіряла лікарям і була впевнена, що ми все робимо правильно, що страху та зривів не було. Навпаки — я мала багато часу, щоб подумати. Про своє життя. Про те, чому це сталося зі мною. І навіщо це сталося зі мною.
У якийсь момент до мене прийшло розуміння, що я живу не те життя, якого для себе хотіла. Що це не моє і треба все змінити. Так прийшло рішення розлучитися із чоловіком.

Цікава історія: я була в палаті після операції, у мене боліло горло та голова, нили груди. Прийшла медсестра, яка доглядала мене і я попросила якоїсь отрути, щоб заснути і не відчувати, як все болить. Це я так пожартувати спробувала… А наступного дня відчиняються двері, заходить лікар і каже: «Здрастуйте, я ваш психолог…» Я її заспокоїла, що це жарт був, але на психологічні групи все ж таки пішла. І навіть потім, після лікування, довго ходила на заняття до психолога індивідуально. Це дуже мені допомогло бути спокійнішою і впевненішою, дозволило зберегти почуття гумору. Дало можливість розпочати та побудувати нове життя.

— Ти живеш із цим досвідом уже майже 9 років — онкологічне захворювання у тебе діагностували 2011 року, лікування ти закінчила 2012 року. Ти не соромишся і не приховуєш це, розповідаєш і ділишся досвідом. Що б ти порадила тим, хто тільки дізнався про хворобу? І тим, хто закінчив лікування, але не знає, як із цим жити далі? Ти маєш свої особисті відкриття, філософію життя?

- Звичайно! Я тепер усім бажаю «ЗДОРОВ'Я, ПРИГОД І ЩОБ БУЛО ЦІКАВО!» І для мене це не просто слова, я вкладаю в них особливий сенс!

ЗДОРОВ'Я — це основа нашого життя, це зрозуміло всім. Його треба берегти, за ним треба стежити та робити все вчасно!
ПРИГОДИ — це те, що з нами трапляється! Якщо щось хороше та веселе — чудово, це потрібно цінувати та смакувати! Якщо щось погане — сприймати як досвід. Подолавши складності та неприємності, ми стаємо сильнішими та мудрішими.

Тому для мене ЦІКАВО в житті все! Намагаюся все сприймати як квест, випробування: закриваєш одну проблему — з'являється інша, розв’язуєш одне питання — виникає ще щось. Головне — не відкладати життя на потім. Не треба будувати плани на роки вперед і чекати на щось особливе — відповідний день, кращий час, вдалий момент...

Найкращий час уже настав, потрібно ловити будь-яку мить і самим робити кожен день особливим!

Наташа пішла від чоловіка через рік після закінчення лікування та почала життя спочатку. Вони з донькою живуть у її маленькій старій квартирі у спальному районі Києва. Наталя повернулася до улюбленої роботи — дизайну інтер'єрів, хоч, звісно, ​​і не в таких обсягах, як раніше. Пройшла кілька навчальних курсів, пробує себе в ролі стиліста, іміджмейкера та шопінг-консультанта. Вони з донькою та подругою стали частіше подорожувати та побували вже у п'яти країнах! Це те Життя, яке вона створило сама і яке щодня робить «цікавим» і особливим!