LISOD - онкологічна лікарня з повним циклом допомоги: профілактики, діагностики, лікування і реабілітації з використанням міжнародних стандартів на засадах доказової медицини. У LISOD використовується необхідне сучасне високотехнологічне обладнання для діагностики та лікування онкологічних захворювань.
LISOD - онкологічна лікарня з повним циклом допомоги: профілактики, діагностики, лікування і реабілітації з використанням міжнародних стандартів на засадах доказової медицини. У LISOD використовується необхідне сучасне високотехнологічне обладнання для діагностики та лікування онкологічних захворювань.
Спайки. Лікувати, щоб вилікувати
Спайкова (або злукова) хвороба може викликати біль, безпліддя, кишкову непрохідність... Але як формуються спайки? Чи можна запобігти їх появі? І як лікувати, якщо вони вже є?
З цими запитаннями ми звернулися до хірурга, онколога, заступника головного лікаря з хірургічної роботи LISOD, кандидата медичних наук Сергія Байдо.
— Спайки — це зрощення між внутрішніми органами, що знаходяться в черевній або грудній порожнині, або між собою, або між цими органами та передньою або бічною черевною стінкою та передньою або бічною грудною стінкою залежно від того, де ці спайки формуються.
Причини появи спайок
Ці зрощення виникають з різних причин, але основна — запалення. Запалення викликає реакцію організму для загоєння. Відбувається активація клітин, які проліферують — переходять із прото-клітин у клітини, що генерують гіалін, колаген, і за рахунок цього заповнюються будь-які дефекти у тканинах. Якщо запалення відбувається в черевній порожнині, спайки з'являються у черевній порожнині, якщо у грудній, то спайки виникнуть у грудній порожнині.
Пусковий механізм такого запалення може бути різним:
- Будь-яке гостре запалення всередині черевної порожнини.
Гострий апендицит, холецистит, панкреатит, аднексит, оофорит і т. п. Після того, як запалення проходить, можуть з'явитися спайки.
- Травма черевної стінки.
Наприклад, тупа травма від удару, що призвела до розривів невеликих судин та формування гематоми. Згодом гематома розсмоктується, але може виникнути спайкова хвороба.
- Хірургічне втручання.
Найбільш поширена спайкова хвороба, зумовлена порушенням цілісності черевної порожнини, тобто як наслідок операцій. У цьому випадку спайки — наслідок загоєння і черевної стінки, і органів, які хірург розсікає та зашиває. У кожному з розрізів виникає спайковий процес.
Фактори, що впливають на утворення спайок під час операції
Схильність до спайкоутворення — індивідуальна особливість, вона пов'язана з активністю рубцювання. Якщо говорити загалом, то в молодому віці схильність до утворення спайок вища, тому що всі відновлювальні процеси проходять активніше. У похилому віці схильність до утворення спайок нижча.
Крім того, існують певні фактори, що стимулюють утворення спайок.
- Тальк
При попаданні в черевну порожнину тальк викликає виражений спайковий процес. Раніше лікарі повсюдно застосовували оброблені тальком рукавички — їх досі використовують у деяких малобюджетних стаціонарах. Однак якщо в таких рукавичках «забратися» в черевну порожнину, це зумовлює спайковий процес. У цивілізованому світі такі рукавички намагаються не використовувати.
Втім, спайки — це не завжди погано. Іноді нам потрібно не боротися зі спайковим процесом, а навпаки — викликати його! Наприклад, якщо у важкого пацієнта весь час збирається рідина в плевральній порожнині, йому вводять туди тальк. У такому випадку спайки рубцюють порожнину, легеня спаюється з грудною стінкою — і рідина більше не накопичується.
- Шовні матеріали
Деякі шовні матеріали також можуть сприяти появі спайок. Наприклад, кетгут — матеріал біологічного походження, що виробляється з кишечника великої рогатої худоби. У його розсмоктуванні лежить принцип «господар проти трансплантата», імунна реакція супроводжується сильним запаленням. При застосуванні кетгуту спайковий процес завжди набагато більш виражений, ніж при використанні синтетичних матеріалів, що розсмоктуються, в основі розсмоктування яких — гідроліз, а не імунна реакція.
- Травматичність втручання
Відомий факт, що на спайковий процес також впливає травматичність втручання, зокрема, грубе поводження з тканинами, використання важких енергій, значні площі коагуляції, велика тривалість операції, особливо відкритої. Що більша рана, то більше «простору» для спайкової хвороби!
Є ще один момент. У нормі кишечник не контактує з повітрям, але у процесі відкритої операції він підсихає, кишкова стінка запалюється, починається спайковий процес. І що ширше і довше втручання, що сильніше підсихання, то більше він виражений.
Заходи профілактики
По-перше, необхідно уникати впливів, які провокують спайковий процес, — речовин (тальку, йоду), тривалого охолодження або перегріву тканин, кетгуту та інших факторів, що впливають на спайкоутворення. І так, по можливості, варто уникати відкритих втручань, адже є така ж ефективна, але на порядок менш травматична лапароскопічна хірургія!
При лапароскопії ймовірність формування спайок знижується за кількома напрямками:
- По-перше, набагато менша площа рани.
- По-друге, при правильній організації лапароскопічної операції всередину черевної порожнини подається підігрітий та зволожений газ для створення робочого простору. Кишечник не пересихає, не запалюється, спайки не утворюються.
- По-третє, використання розумних енергій (ультразвукові ножиці, біполярні системи тощо) зменшує травму.
Лікування
Не всі спайки потребують лікування. Тобто, якщо є спайки, але немає жодної симптоматики, то це не проблема. Якщо виникає спайкова хвороба, наприклад, — часткова кишкова непрохідність, біль, потрібно оперуватися, розтинати спайки. Але, знову ж таки, краще робити це лапароскопічно, оскільки існує ймовірність, що внаслідок відкритої операції спайок з'явиться не менше, а більше.
Є й спеціальні ліки, зокрема, сертифіковані в Україні — так звані протиспайкові гелі, мембрани, аерозолі. Але, на жаль, їх ефективність у дослідженнях на людині сьогодні не доведена. Існують дослідження з позитивними результатами на лабораторних мишах чи щурах, але чи працює цей препарат у людини — невідомо, бо з етичних міркувань провести таке дослідження неможливо. Використовувати ці препарати можна з принципу «не нашкодь». Вони точно не роблять гірше, не призводять до летальних наслідків, але рекомендувати їх у щоденну практику неможливо.
Будьте здорові!
