Антігормональна терапія при раку грудей — просте лікування?
За даними Національного канцер-реєстру, в Україні близько 16 тисяч жінок хворіють щорічно на рак молочної залози. Лікування цього захворювання, як правило, тривале і комплексне: включає хірургію, хіміотерапію, радіотерапію, таргетну терапію. При гормонозалежних варіантах застосовується антігормональна терапія. Велике значення має реабілітація після хірургічного лікування.
Всі етапи повинні проходити під суворим контролем клінічного онколога — сьогодні це світовий стандарт. Саме клінічний онколог «веде» пацієнток, аналізує результати досліджень і робить подальші необхідні призначення. І головне, що повинна знати кожна пацієнтка, — контроль клінічного онколога необхідний протягом всього, часто багаторічного, медичного процесу. Чому?
Здавалося б, позаду хірургічне втручання, груди залишилися красивими (в LISOD виконують операції з відновленням форми і об'єму молочних залоз), закінчена хіміотерапія і пройдений останній сеанс променевої терапії — можна зітхнути вільніше і рідше наносити візити до лікарів. Але це не так.
У разі гормонозалежної пухлини жінка повинна пройти обов'язковий етап антігормонального лікування. Для переважної більшості пацієнток тривалість такої терапії — 5 років. Протягом цього часу жінки приймають такі препарати, як Тамоксифен або Фарестон, або інгібітори ароматази. Призначення того чи іншого препарату залежить від цілого ряду чинників, в тому числі і від віку пацієнтки. Лікування, на перший погляд, зовсім нескладне — прийом пігулок. Однак контроль стану на тлі такого лікування повинен бути регулярним, тому що препарати мають небезпечні побічні явища.
При прийомі Тамоксифену, крім неприємних «припливів» і нападів серцебиття, зростає ризик розвитку раку ендометрія. Тому необхідний регулярний огляд гінеколога з виконанням трансвагинального УЗД. Інгібітори ароматази переносяться легше, але їх система-мішень — кістковий скелет: зменшується щільність кісткової тканини, можуть виникнути суглобові болі. Щоб не пропустити прогрес хвороби з ураженням кісток, пацієнтка повинна регулярно відвідувати свого онколога, який, при необхідності, вчасно призначить ізотопне сканування, визначення рівня онкомаркерів. Призначення досліджень залежить від конкретної ситуації для кожної пацієнтки — саме в цьому сенс індивідуального підходу.
Що стосується загальних рекомендацій при антигормональній терапії (протягом всього терміну — п'яти років), кожна пацієнтка повинна знати про прийняті сьогодні в світі стандарти:
• 1 раз в 3 місяці — візит до онколога;
• 1 раз в 6 місяців — УЗД молочних залоз, грудної стінки, області післяопераційного рубця;
• 1 раз на рік — мамографія або МРТ молочних залоз;
• 1 раз в 6 - 12 місяців (в залежності від того, який саме препарат призначений) — огляд гінеколога з виконанням трансвагинального УЗД.
Ці рекомендації необхідно виконувати для контролю захворювання і попередження небажаних побічних явищ.